ВIЧНА ПАМ'ЯТЬ
- Чуєш, сину, не вiдходь вiд хати,
Бо чує моє серце, що будем горювати.
- Не бiйся, тато, з тобою завше буду,
Твою любов й турботу нiколи не забуду!
- Не йди туди, синочечку, благаю!!!
Бiльш, нiж тебе нiкого не кохаю!!!
- Матуся рiдна, не хвилюйся,
за 42 години повернуся.
... Пiшов син з хати, та й нема,
Кругом i всюди йде вiйна.
Мати вже не знала, що й гадати,
Треба батьковi про свої думки казати:
-А що як... його вже й на свiтi нема?
А що як... вiн вже полетiв на небеса?
Що робити будем, чоловiче?
Нас й на допомогу нiхто не покличе...
- Жiнко мила, буде все гаразд,
Буде так, як Бог дасть.
Прийде синочок живий i здоровий,
Пiдiйде до нас i мовить:
"Даремно хвилювались, мамо й тату, 
Таких, як я, було там небагато.
Всi думали про себе та родину, 
А я про вас, та за єдину Україну."
На щоцi у жiнки покотилась сльоза
I тихенько мовили її уста:
"На серцi... на серцi неспокiйно" 
I повернула голову повiльно -
Побачила машину бiля входу.
Бiля неї було багато народу... 
- Коханий, подивись, cиночок наш приїхав,
Живий, живий до нас доїхав!!!...
Вибiгли батьки зустрiчати сина,
Але бiля ворiт стояла домовина.
Мати зблiднiла, впала на колiна:
- Моя люба, єдина дитина....
За Батькiвщину ти вiддав життя, 
За це тобi довiку визнання!
Вже минула 42 година
У дворi стоїть домовина.
Синовi могилу копають, 
А батько каже, що герої не вмирають.

Воробйова Діана, 9 клас