Перший урок 2018-2019

“Розкажемо світу про себе”

Тема: Розкажемо світу про себе

Мета: сприяти бажанню глибшого вивчення історії України, традицій і звичаїв українського народу; формувати уявлення про територіальну цілісність і державну незалежність країни; виховувати почуття любові до рідного народу та землі, гордості за звання «українець»; розвивати вміння висловлювати свої думки, повагу до співрозмовника та його думки.

Тип: розповідь-бесіда

Обладнання: презентація та відеосупровід, друковані матеріали для роботи

Клас: 6

І. Організаційний момент. Привітання з учнями.

ІІ. Повідомлення теми уроку.

Наш перший урок у цьому навчальному році я хочу розпочати з перегляду відеопрезентації, щоб ми мали можливість сформулювати тему і мету нашого уроку.

(1 відео – про Україну)

Отже, давайте скажемо, про що ми сьогодні з вами будемо говорити?

(відповіді учнів)

Так, дійсно, про Україну. А тема уроку звучить так: «Розкажемо світу про себе».

ІІІ. Постановка проблемного питання.

-Діти, з чого для вас починається Україна?

(відповіді учнів)

Золотавий вечір впав на тихі верби,

Солов’їна пісня ллється вдалині,

І мрійлива річка між гаями в’ється.

Все це –Україна. Все це – я і ти!

Сьогодні ми з вами будемо говорити про нашу рідну Україну, згадаємо її історію, символіку.

Наприкінці маємо відповісти на питання:

• Якою ви мрієте бачити Україну?

ІV. Інформаційна довідка

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Давайте згадаємо історію становлення і розвитку Української держави. (2 презентація – основні віхи історії України)

Історія України та народу, що живе на цій землі, губиться в сивій давнині. Стоянки первісної людини з'явилися на території нашої держави декілька сот тисяч років тому. Людина наполегливо опановувала територію та природні багатства цієї землі, вдосконалювала знаряддя праці. Від примітивних форм збирання, полювання та рибальства вона перейшла до землеробства та скотарства.

Глибокий слід в архаїчній історії України лишили племена трипільської культури в ІV-III тис. до н. е. Трипільці відрізнялися високим рівнем виробничої культури, досконалою технікою виготовлення кераміки, високим ступенем суспільної організації.

Епохою бронзи і раннього заліза, у ІІ тис. до н. е., починається етногенез слов'ян. Слов'яни починають опановувати територію сучасної України. Саме слов'ни поклали початок сучасним українцям.

В V ст. до н. е., батько історії Геродот описує територію України в образі Скіфії. Скіфи - сміливий і гордий народ, сильні вояки, скіфи заселяли територію від Дунаю до Дону.

Найвидатнішими подіями в історії України, що відбулись у І тис. слід визнати створення Київської держави та запровадження християнства князем Володимиром. Саме ці події поставили український народ в один ряд з іншими народами Європи.

Вкрай негативно на історії Української держави позначилась татаро-монголська навала XIII - XIV ст. Татаро-монголи захопили землі України досить легко, сам Київ було зруйновано і головним осередком державності залишалось Галицько-Волинське князівство (1199-1340 р.), де на той час там князював Данило Галицький.

У ХІV cт. зростає значення нової суспільної верстви - козацтва, центром якої стала Запорізька Січ.

Козацька революція 1648-57 року повалила польсько шляхецький лад, на більшій частині України сформувалась Козацька держава.

У 1657 році, розпочинається період громадянських воєн, внаслідок чого Україна була поділена по Дніпру між Річчу Посполитою та Московською державою.

З кінця ХVІІІ ст. зароджується український національний рух.

Для України з 1922 року, після її входження до Радянського Союзу розпочався Радянський період.

21 червня 1941 року розпочинається Велика вітчизняна війна.

Після війни, у 1945 році до УРСР приєднано Закарпаття, в 1954 - Крим.

В 1986 році Україну, а знею і все людство сколихнула трагедія, що сталася на Чорнобильській АС. З 1988 року набирає оберти рух за незалежність України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року. Сформувалася демократична політична система, закріплена Конституцією 1996 року.

Україна з перших днів свого існування постала перед світом як миролюбна, відкрита для співробітництва держава, яка сама відмовилася від ядерної зброї, що залишилася їй у спадок від радянських часів.

Україна входить до поважних міжнародних структур і підтримує їх зусилля, направлені на збереження миру і процвітання всіх народів. Так, Україна є членом ООН з 1945 року, одним з засновників організації, входить до складу ЮНЕСКО, є активним членом Ради Європи.

Україна як суверенна й незалежна держава має власні національні державні символи. (плакат)

Відповідно до статті 20 Конституції України (1996р.) державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України. (3 презентація – про державні символи)

Але, крім державних національнимх символів держави, є ще й народні.

Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

А щоб згадати народні символи України давайте розгадаємо загадки. (4 презентація – відгадки до загадок)

У вінку зеленолистім, У червоному намисті

Видивляється у воду На свою хорошу вроду. (калина)

Батько сто синів має, Кожному мисочку справляє. (дуб, жолуді)

Серед літа, мов пір’їнки, Стиха падають сніжинки.

 Під віконечком у Олі Цвітом вкрилися ...(Тополі)

Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив – його не займає. (Барвінок)

Довгі, тонкі віти має, Золото кору вкриває,

 З гілок кошики плетуть, В церкву раз на рік несуть. (Верба)

В капелюшок пишний вбрався. І морозу не злякався.

Невеличкий цей сміливець Золотавий... (чорнобривець)

Довгі ноги  - довгий ніс.Прилетів – обід приніс.

Смачних жабеняток Для своїх маляток.(Лелека)

Швидко скрізь цей літає,Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує, Тільки в нас він не зимує.(Ластівка)

Хто гнізда свого не має, Яйця іншим підкладає,

А у лісі в холодку Все кує, мудруля,

Хто вона?(Зозуля)

В лісі на зеленій гілці Ніби грав хтось на сопілці.

Підійшов поближче я І побачив…(Солов’я)

Прохолоди чиста просинь — на поріг ступає осінь.

 Вдаль від рідної землі линуть в вирій … (журавлі).

Я великий, я красивий,  Як біжу, то в'ється грива.

 Хвіст у мене довгий-довгий,  Хвіст у мене, мов шовковий. (Кінь)

Так, до рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба е особливо цілющою.

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи.

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля.

Лелека є символом птаха, що за старовинними переказами в давній Україні-Русі символізувала Матір Славу - жіночий образ Святого Духа - покровительки України-Русі

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

Символом матері є ластівка.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.

Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.

V. Рухлива вправа «Знайди пару»

Кожен народ увіковічує свою батьківщину у піснях, прислів’ях. Пригадаємо і ми народні прислів’я про Україну.

Знайти продовження народним прислів’я про Україну. Кожен отримує частинку прислів’я.

Всюди на світі добре,        а вдома найкраще.

Людина без Вітчизни        як соловей без пісні.

Вкраїна – мати,           за неї треба головою стояти.

Жити –                                Вітчизні служити.

Грудка рідної землі            дорожча за золото.

З рідної землі і                   ворона мила.

Рідна земля – мати,            а чужа – мачуха.

Та земля мила,                   де мати родила.

У чужій сторонці не так     світить і сонце.

В чужім краю і                    солов’ї не цвірінькають.

Де рідний край, там            і під ялиною рай.

За рідний край                    життя віддай

Птицю пізнати по пір'ю,               а людину по мові.

Рідна мова - не полова:        її за вітром не розвієш.

Кожен народ любить свою Батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.

VI. Вправа «Мікрофон»

А зараз ми з вами повернемось до запитання, яке прозвучало на початку уроку – «Якою ви мрієте бачити  Україну?». Давайте висловимось за такими двома напрямками «Яким я бачу майбутнє України» або «Що я зичу українцям майбуття».

VII. Вправа «Коло заключних слів»

«Всім серцем любіть Україну свою, - І вічні ми будемо з нею!» - писав поет Володимир Сосюра. І кожен громадянин України прихиляється до цих слів, тому що у душі народу живе велика любов до його рідної і милої України.

Тож і ми віддамо частинку свого серця Україні зі словами «Я віддаю частинку свого серця Україні, тому що…» (я люблю свою Батьківщину, я справжній патріот моєї держави, Україна – найкраща країна)

(пурпурові сердечка прикріплюємо до карти України)

І закінчити наш урок пропоную переглядом відеоролика про Україну. (5 відео)